Один з найнеприємніших видів бізнесу в Інтернеті – купівля якісних текстів задешево й перепродаж їх в декілька разів дорожче. Цю тему невтомно обговорюють на всіх копірайтерських форумах, й так же невтомно сперечаються: етично це, чи неетично, вважати перекупників паразитами чи просто лікарями для довірливих новачків у копірайтингу.
Стандартна ситуація: перекупник на біржі
Пропоную поглянути на ситуацію з точки зору звичайної адекватної людини – не важливо, автор вона, чи замовник.
Отже, недосвідчений, але талановитий копірайтер, боячись, аби його не надурили в Інтернеті, вибирає роботу через біржу контенту, щоб мати гарантію оплати своєї праці. І що ж він бачить у пропозиціях одразу після реєстрації? Йому доступні лише найдешевші замовлення (5 одиниць тамтешньої валюти – якщо перевести у гривневий еквівалент, то це буде трохи більше двох гривень за 1000 знаків).
Й при цьому його «завалюють» замовленнями 5, або й більше «вебмайстрів» зі слізним проханням виручити текстами, бо нема кому наповнювати сайт, або з «умовою, від якої неможливо відмовитися» – компенсацією за низьку ціну буде розгорнутий позитивний відгук й, відповідно, зростання рейтингу автора.
Треба сказати, що багато хто від безвиході чи незнання згоджується на всі умови, швидко й грамотно забезпечує замовника класними статтями за копійки, а потім раптом знаходить свою статтю в 10 000 знаків, зі списками й таблицями, продану за тридцятку, на вітрині іншого магазину контенту. Й продається вона вже набагато дорожче, й не від імені справжнього її автора.
Таких випадків – тисячі. Багато замовників просто «лантухами» скуповують якісний контент за викидними цінами, користуючись тим, що автору-новачку просто нема куди подітися, він мусить напрацювати собі рейтинг, перш ніж добереться до більш-менш дорогих замовлень.
Й кожен такий випадок у адекватної людини викликає огиду. Навіть незважаючи на те, що деякі контент-менеджери таким чином налаштували процес співпраці з авторами. У них відповідний бюджет, за межі якого вони не мають права виходити.
Й навіть незважаючи на той факт, що купівля-продаж – це і є основний вид бізнесу і онлайн, і оффлайн.
І незважаючи на ті рідкісні моменти справедливості, коли перекупників банять за копіпаст, й заносять до чорних списків.
Перекупники у свідомості адекватних людей завжди асоціюються з рослинами-паразитами: свого уміння не мають, тож і намагаються напитися чужого таланту. Й не раз. Присмоктуються на постійній основі. Перетворюють талановиту перспективну людину на раба клавіатури без права на вихідний.
Такі «замовники» викликають відразу й бажання обходити їх десятою дорогою. Хоча, лише автори з досвідом та достатнім рівнем самоповаги пізнають перекупників серед інших замовників. Є у них така «фішечка»: обіцяти, лестити, приколисувати пильність. Новачкам це не одразу кидається в очі.
Як боротися й побороти?
Отже, ми визначили, хто такі перекупники контенту, вони ж – «текстові бариги». Тепер – декілька слів, як боротися з паразитами, й чи можна їх побороти.
Алгоритм безпеки авторів у Інтернеті такий:
- Не погоджуватися на занижену вартість роботи. Якщо все ж хочеться спробувати попрацювати з цим замовником, запропонуйте йому переглянути ваше портфоліо, щоб він мав уявлення про авторський стиль, грамотність та форматування, й назвав адекватну ціну.
- Якщо не пощастило, й ви написали одну чи дві статті майже задурно, треба знайти сміливість припинити співпрацю з таким замовником, бо він паразитуватиме на ваших статтях нескінченно.
- Вчитися виділяти паразитів серед нормальних замовників: у перших завжди занижені ціни, багато обіцянок, або прослідковується зверхнє ставлення до копірайтера: «ти ще ніхто, а я допоможу тобі підняти рейтинг за тиждень», плюс, дуже «замудрені» ТЗ, як на 5 чи 10 гривень за кілознак.
- Працювати через біржі, хоч там паразитів-замовників і вистачає, проте ризики залишитися зовсім без оплати зведені до мінімуму. До того ж можна звернутися в арбітраж.
Цих пунктів цілком достатньо, щоб навчитися розпізнавати перекупників та обходити їх якнайдалі. Повірте, не мине й місяця, як ви навчитеся відчувати їх інтуїтивно.
Не знаю, чи можливо побороти явище паразитування на чужій праці, але спробувати варто. Ми ж, панове справжні копірайтери, не на смітнику себе знайшли, щоб дозволяти перекупникам наживатися на нас.
Автор: parhomenkogalina
