Досить часто копірайтери, пишучи статті на замовлення, допускають помилки при побудові речень чи словосполучень, внаслідок чого текст набуває нечіткого чи незрозумілого змісту. Щоб уникати цієї проблеми, варто ознайомитися з найпоширенішими помилками, які роблять автори.
Спочатку розберімося, що ж таке синтаксис.
Синтаксис — це розділ науки мовознавства, що вивчає словосполучення та речення, їхню будову та особливості.
Сьогодні у текстах часто зустрічаються конструкції, невластиві українській мові або ж запозичені з інших мов. Вплив багаторічного насадження російської мови також вніс певні зміни до свідомості людей, що автоматично будують невластиві нам речення та словосполучення.
Отож розгляньмо основні типові помилки в українському синтаксисі.
- Недоречне розщеплення присудка.
- Неправильне узгодження різних частин мови та членів речення.
- Близькозначні слова.
- Кальки з російської мови.
- Нелогічність побудови однорідних членів та речення загалом.
- Помилки у вживанні віддієслівних форм на –но, -то.
- Типові порушення в будуванні дієприкметникових зворотів.
Недоречне розщеплення присудка
Досить поширеною синтаксичною помилкою є надмірне вживання розщепленого присудка, що утворюється за допомогою дієслова та віддієслівного іменника. Такі конструкції не властиві українській мові, оскільки логічний наголос тут падає на присудок та обтяжує саме речення зайвими словами. Мовознавці найчастіше радять використовувати набагато простіший спосіб — звичайне дієслово: займатися розвитком — розвиватися, практикувати спокій — заспокоюватися і т.д.
Але:
- Не завжди неправильну сполуку можна замінити одним дієсловом. Це усталені, внормовані словосполучення, які можуть вживатися без обмежень та нададуть тексту рис грамотності (вести справу, звертати увагу, визнати помилку);
- Замінивши некоректну сполуку одним словом, ми можемо отримати вираз іншого значення (вчаться діти, а забезпечують навчання педагоги).
Неправильне узгодження різних частин мови та членів речення
Перш за все мова йде про узгодження підмета з присудком:
- Числівник з останньою цифрою «1» буде узгоджуватися із присудком в однині;
- Числівники на «2, 3, 4» і так далі будуть узгоджуватися із присудком у формі множини;
- Підмети, виражені словами «більшість, меншість, дещиця» і подібні вимагатимуть однини в присудку;
- Підмет, виражений словом «хто», узгоджується із присудком в однині.
Близькозначні слова
Зазвичай такі сполуки слів вимагають різних відмінків, що часто є помилкою при написанні текстів. Одне слово замінюють близькозначним, і виходить помилка. Наприклад, оснований на чомусь, але заснований кимось, вибачати комусь, але вибачитися перед кимось, багатий на щось, але прославлений через щось та подібне.
Кальки з російської мови
Найпоширенішими помилками в українській мові є русизми — російські слова, перенесені до нашої мови та написані українськими літерами. Крім того, в українських відповідниках допускають неправильне вживання відмінків, плутаючи їх з російськими відповідниками. Наприклад, вибачити мене — вибачити мені, завдавати шкоду — завдавати шкоди, потребувати в чомусь — потребувати чого і т. д.
Такі помилки призводять до некоректного вживання прийменників у сполуках слів. Російською мовою подготовиться к чему, а українською — підготуватися до чого. Зрештою, таке вживають малознайомі з нашими правилами люди.
Нелогічність побудови однорідних членів та речення загалом
У більшості наукових текстів ми спостерігаємо логічність та послідовність викладу матеріалу, що допомагає в кінцевому результаті зібрати всю отриману інформацію разом та проаналізувати її. Якщо ж порушується порядок складання однорідного ряду слів, то текст чи стаття вважається непрофесійною чи такою, яка не варта уваги читача.
Отже, однорідними не можуть бути слова, що позначають ширші та вужчі поняття однієї та тої ж самої галузі. Наприклад, Я зібрала багато квітів, ромашок, троянд та мальв. Ромашки, троянди та мальви уже є квітами, тож таке речення є недоречним і неправильно побудованим.
Особливу увагу мовознавці звертають на сполучуваність слів у реченні. До прикладу, неправильно побудоване речення Ми висловили свої побажання та висновки під час конференції. Висновки не висловлюють, а роблять, тому дана структура некоректна.
Помилки у вживанні віддієслівних форм на –но, -то
У статтях важливу роль у побудові зв’язного тексту відіграють безособові дієслова. Зазвичай вони використовуються для плавного перекладу сполук іншомовного походження у пасивному стані. Але не варто зловживати цим засобом, адже дієслова на –но і -то використовуються тільки тоді, коли є потреба наголосити на самому процесі, що триває чи закінчився, або який спрямований на об’єкт, що не вказує на виконавця дії, бо зазвичай він є неважливим у даний момент. Якщо ж у тексті використовується завелика кількість таких засобів, то сама робота буде вважатися перенасиченою і стилістично не зовсім доречною.
Ще двома типовими помилками вживання таких дієслів є:
- Використання даної віддієслівної форми у реченні, де логічно ніяк не може бути виконавця дії. Наприклад, Фермери розорали степ, що було вкрито конюшиною.
- Деякі мовознавці вважають неприроднім вживати пасивні конструкції в українській мові, оскільки вони служать в основному для зрозумілого перекладу інформації з іноземних джерел, але аж ніяк не будування властивих нашій мові речень.
Типові порушення в будуванні дієприкметникових зворотів
Курйози трапляються при поєднанні дієприкметникових зворотів з підрядними реченнями. Оскільки зворот уже замінює підрядну частину, або навпаки, то відбувається звичайний плеоназм — надмірна багатослівність.
Не властивими українській мові є звороти, які творять додаток в орудному відмінку (попередньо написані нами статті). Такі сполуки не відповідають нормам, тому щоб уникнути помилок, варто замінити зворот підрядним реченням, що не суперечитиме вище написаному правилу. Якщо ж така зміна надто обтяжує думку, то завжди можна перебудувати конструкцію так, щоб не вживалися ні зворот, ні підрядна частина.
Автор: juliespruce_
